Поїздка в Олеський замок

olesk_round_320Нарешті!!! Нарешті скінчився цей навчальний рік, і попереду аж ТРИ!!! ЛИШЕ ВДУМАЙТЕСЬ!!! ТРИ МІСЯЦІ канікул. Ніяких тобі підручників, домашок, віршів, конкурсів – гуляй собі досхочу. І хто казав, що дорослим бути – це так круто. Напевно, ця людина забула, як була дитям. Звісно, багато за це літо забудеться, і у вересні ми змушені будемо знову все пригадувати. Але це буде потім, туди ще далеко. А наразі не хочеться про це все думати зовсім, хочеться відпочивати, відпочивати і ще раз відпочивати.

Так от, останнього дня травня ми зі школою вирушили до Олеського замку, який є одним з найдавніших замків України. Перша письмова згадка про цей замок датується 1327 роком. До речі, саме в цьому замку 17 серпня 1629 року народився король польсько-литовської держави — Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський. Під час екскурсії, яку, до речі, проводив для нас наш вчитель історії Петро Омелянович, було згадано багатьох відомих людей того часу та події пов’язані з ними, але зараз всього не пригадаєш. Багато різних військових та політичних баталій пережив цей замок. Та й зрештою після пожежі 1951 року та з плином часу він був практично зруйнований. Після реставрації у 1975 році замок став доступний для відвідування. А ще цей замок відомий тим, що тут знімали відомі художні фільми. Зокрема: епізоди до фільму “Овод”, «На крутизне», «Казаки идут», «Время собирать камни», «Пастух Янка», «Дикая охота короля Стаха», «Королева Бона», «Д’Артаньян и три мушкетёра». Фінальний епізод польського фільму «Вогнем і мечем» також знімали тут. Атмосфера замку, старовинні картини, інтер’єри – все це дало нам можливість відчути, як жили люди того часу та хоча б на якусь мить уявити себе в тому часі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Фотогалерея

pidgoretskyj_round_320Потім була поїздка у Підгорецький замок. Шкода, що ця пам’ятка архітектури того часу стоїть така занедбана і нікому немає до нього діла. Ні, є благодійний фонд відродження замку, але напевно в них немає на нього грошей.

Дорогою до Львова ми бачили ВЕЛИКЕ-ПРЕВЕЛИКЕ поле МАКІВ!!! Звісно ми не втримались, і не зважаючи на те, що йшов дощ, попросили водія зупинитись, вийшли з автобуса, нарвали квітів і зробили декілька світлин на згадку.

Пізніше, коли ми покинули поле з маками наш водій підказав нам стоянку, де була можливість влаштувати пікнік. Дощ на той момент практично вчух, так що ніяких перешкод для розпалення багаття у нас небуло. Вчителі з батьками розташувалить у бесідці, а ми собі смажили сардельки на вогні та бігали навколо. Всетаки це круто – дивитись на те, як горить вогонь. Щось воно таке в цьому є.

Півтори-дві години, і ось ми вже остаточно прямуємо додому, до Львова. Звісно ми втомились, але це якась приємна втома. Так хочеться втомлюватись бодай раз на тиждень – дуже класно! І ніяких тобі уроків на завтра.

Олександр Черних
тато учениці 4-го класу Каріни